Поняття "гендер" увійшло до сучасної лінгвістичної парадигми набагато пізніше, ніж в інші гуманітарні науки, а саме в середині 70-тих років. Спочатку роботи в цій галузі виникли на Заході, іперші системні описи чоловічих та жіночих особливостей мовлення і мови були зроблені на базі мов з германської та романської мовних груп. Що ж стосується вітчизняної лінгвістики, то перші регулярні дослідження з цієї тематики почали з'являтися тільки наприкінці 80-початку 90-тих років. І вже десь з середини 90-тих стали розвиватися швидкими темпами. На сучасний момент цей процес відбувався і відбувається настільки стрімко, що зараз із впевненістю можна говорити про появу ще однієї галузі вітчизняного мовознавства - лінгвістичної гендерології або гендерної лінгвістики.

На сучасному етапі вже з'явилися декілька робіт (і перш за все це монографія А.В. Кириліної 'Гендер: лінгвістичні аспекти", М., 1999), де робиться спроба системного осмислення та опису мови у зв'язку з феноменом статі, створюється теоретична модель гендеру і провадиться систематизація методологічних підходів до дослідження проблеми гендеру в мовознавстві. Питання, пов'язані із розробкою методики лінгвістичного дослідження гендеру та створенням інструментарію гендерних досліджень, зараз ставляться на чільне місце у вітчизняній лінгвістиці.

Якщо розглядати сучасний стан гендерних досліджень в мовознавстві на Заході, то там звичайно виокремлюють три магістральні підходи:

Перший підхід зводиться до трактовки виключно соціальної природи мови жінок і чоловіків і спрямований на виявлення тих мовних відмінностей, які можна пояснити особливостями перерозподілу соціальної влади у суспільстві. При цьому "чоловіча" чи "жіноча" мови визначаються як певна функціональна похідна від основної мови, що використовується в тих випадках, коли партнери по спілкуванню знаходяться на різних щаблях соціальної Ієрархії.

Другий – соціопсихолінгвістичний підхід - науково редукує "жіночу" та "чоловічу" мови до особливостей мовленнєвої поведінки статей. Для вчених, що працюють в цьому напрямку, статистичні показники чи визначення середніх параметрів мають суттєве значення та складають каркас для побудови психолінгвістичних теорій чоловічого та жіночого типів мовленнєвої поведінки.

Представники третього напрямку в цілому роблять наголос на когнітивному аспекті розбіжностей у мовній поведінці статей. Для них є більш значущим не тільки визначення частотності відмінностей та оперування її показниками, але й створення цілісних лінгвістичних моделей когнітивних підвалин мовних категорій.

В сучасній науковій парадигмі всі три підходи вважаються взаємно доповнюючими і лише у своїй сукупності вони мають пояснюючу силу.

Після проведення більш детального та системного аналізу проблем гендерної лінгвістики, А.В. Кириліна виділяє шість основних напрямків, які можна диференціювати як концептуально, так і з точки зору методології та характеру досліджуваного матеріалу:

1. соціолінгвістичні гендерні дослідження

2. феміністична лінгвістика

3. власне гендерні дослідження, що досліджують мовну поведінку обох статей

4. дослідження маскулінності (наймолодший напрямок, що виник наприкінці 20 століття)

5. психолінгвістичні дослідження (в межах цього напрямку провадяться роботи у галузі нейролінгвістики, вивчення онтогенезу мовлення, сюди ж можна віднести біодетерміністський напрямок, що досліджує когнітивні особливості та відмінності між чоловіками та жінками, а також їх прояви в мовленні)

6. кроскультурні, лінгвокультурологічні дослідження, що включають гіпотезу гендерних субкультур.

В той же час А.В.Кириліна вважає, що навіть така класифікація є дуже умовною, і всі ці напрямки мають багато спільного, оскільки для всіх перерахованих груп характерна подібність проблематики та об'єкту дослідження.

По-перше, як правило, об'єктом дослідження стають взаємні стосунки між статтю та мовою, тобто питання про те, яким саме чином стать маніфестується в мові - номінативна система, лексика, синтаксис, категорія роду та інше. Основною метою таких досліджень є опис та пояснення того, як проявляється в мові стать, які оцінки приписуються в мові чоловікам та жінкам, і в яких семантичних областях вони найбільш поширені.

По-друге, метою гендерних досліджень в мові може стати вивчення мовленнєвої поведінки статей, виокремлення та опис особливостей чоловічого та жіночого мовленнєвого малюнку. При цьому дослідження найчастіше провадяться або з позиції соціокультурного детермінізму, або в межах теорії біодетермінізма.

По-третє, слід окремо відзначити, що часто гендерні дослідження в мовознавстві мають міждисциплінарний та зіставний характер.

По-четверте, практично будь-яка з галузей лінгвістики може бути розглянута з гендерних позицій.

По-п'яте, гендерна проблематика в мовознавстві носить яскраво виражений прикладний характер, і саме в межах цієї дослідницької парадигми було створено найбільшу кількість вдалих спроб в напрямку мовного планування та реформування мови

Якщо ж розглядати гендерні дослідження на пострадянському лінгвістичному просторі, то необхідно підкреслити, що фокус досліджень у вітчизняному мовознавстві явно зсунутий до другого напрямку – квантитативних розвідок у сфері соціо- та психолінгвістики, хоча зараз вже окреслилася і тенденція до збільшення кількості досліджень в межах першого напрямку (вивчення лексики, пареміолопї на предмет виявлення гендерних асиметрій та вивчення ступеню андроцентричності, наприклад, російської мови). Збільшилася і кількість робіт, що присвячені вивченню кроскультурних гендерних відмінностей. Єдиний напрямок, що практично не представлений у вітчизняному мовознавстві, є дослідження з проблем маскулінності.

Феміністська лінгвістика, широко представлена в західному мовознавстві, а в вітчизняному практично не розвинута, має два головних напрямки. Перший стосується дослідження мови з метою з'ясування асиметрій в системі мови, спрямованих проти жінок, які отримали назву мовного сексизму. Йдеться про патріархатні стереотипи, зафіксовані в мові, що нав'язують всім її носіям певну картину світу, в якій жінкам відводиться другорядна роль та приписуються негативні якості. В межах цього напрямку досліджується, які саме образи жінок фіксуються в мові, в яких семантичних полях представлена жінка, та які конотації пов'язані з цим представленням. Аналізується також мовний механізм "включення" в граматичний чоловічий рід: мова віддає перевагу чоловічим формам, якщо йдеться про осіб обох статей. З точки зору представників цього напрямку, подібний механізм сприяє Ігноруванню жінок в картині світу. Виходячи з цього, ФЛ наполягає на переосмисленні та зміні мовних норм, вважаючи свідоме нормування мови та мовну політику метою своїх досліджень.

Другим напрямком ФЛ стало дослідження особливостей комунікації в одностатевих та змішаних групах. Ці дослідження характеризуються широким обсягом: аналізуються найрізноманітніші аспекти ведення аргументованих діалогів - телевізійні ток-шоу, діалоги лікарів та пацієнтів, мовленнєве спілкування в родині і так далі. В основі таких досліджень лежить уявлення про те, що на базі патріархатних стереотипів, зафіксованих в мові, розвиваються різні стратегії мовленнєвої поведінки чоловіків та жінок.

Кроскультурні, етно- та лінвокультурологічні дослідження відрізняються невеликою, порівняно із іншими напрямками, розробленістю проблеми. Практично всі автори, що працюють в галузі ГД, відзначають, що основний масив даних отриманий на матеріалі американського варіанту англійської мови та ряду інших впливових європейських мов, в першу чергу, німецької та французької. Цей факт викликає сумніви у застосуванні результатів досліджень до матеріалу інших мов. Номінативна система мов неоднаковим чином маніфестує концепти "чоловічність" та "жіночність" та надає їм неоднакове значення. Мовленнєва поведінка жінок і чоловіків може відрізнятися в залежності від норм культури.

Для контрастивної лінгвокультуролопї суттєвим є зіставлення культурних концептів та їхньої інтерпретації. В рамках цього підходу постулюється опис наївної картини світу, де у неявному вигляді, що потребує наукової експлікації, представлені взаємодія та взаємопроникнення культури та мови, а також форми фіксації в мові культурно значимої інформації. Отже, з точки зору гендерної лінгвістики завданням тут є опис культурних концептів "чоловічність" та "жіночність", виявлення їх внутрішніх складових. Вже доведеним можна вважати той факт, що домінантна чоловічність, з одного боку, змінюється в різних культурах, з Іншого, як чоловічність, так і жіночність є динамічними, історично змінними концептами, що складаються з великої кількості бінарних опозицій. В силу їх багатошаровості їх окремі складові можуть в певні періоди підкреслюватись в ЗМІ та інших видах громадського дискурсу, а отже і бути об'єктом свідомої маніпуляції.