У книзі аналізується дискурс українського модернізму, починаючи від 1898 р. до 70-х років нашого століття. Парадигма модерністського дискурсу розглядається на прикладі художньої та критичної творчості Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Гната Хоткевича, Михайла Яцкова, представників "Молодої Музи" та "Української хати", письменників 20-х років, найрепрезентативніших постатей еміграційної літератури 40-х років, а також Нью-йоркської групи - найоригінальнішого модерністичного утворення 60 - 70-х років. Лейтмотивом книжки є розгляд конфлікту між модернізмом і народництвом упродовж усієї історії української літератури XX століття.

Для викладачів літератури, науковців, студентів.